методичні надбання

Дидактична майстерня 2015

Ігровий портал

Матеріали для уроків української мови та літератури у 5 класі

Зміст

Передмова. 3

Розділ І. Мовні ігри. 4

Розділ ІІ. Літературні ігри. 8

Розділ ІІІ. Загадки. 17

Розділ IV. Фізкультхвилинки. 30

Передмова

Сухомлинський писав: «… у грі розкривається перед дітьми світ, творчі можливості особистості. Без гри немає і не може бути повноцінного дитячого розвитку. Гра – це величезне світле вікно. Через яке в духовний світ дитини вливається життєдайний потік уявлень, понять про навколишній світ». Гру він порівнював з іскоркою, що запалює вогник допитливості і любові до знань. І це справді так, оскільки гра має надзвичайно багато навчальних і виховних можливостей.

Гра активізує й урізноманітнює навчальний процес, знімає напруженість дітей на уроці, створює стабільну ситуацію успіху в навчанні.

Гра забезпечує розумовий, світоглядний і особистісний розвиток кожної дитини, сприяє позитивній зміні рівнів активності учнів: від репродуктивного через пошуковий до творчого.

 Як показує досвід, учні охочіше виконують ті завдання, розв’язати які можна, застосувавши нестандартні прийоми, кмітливість, винахідливість. Любов до рідної мови, прагнення знати її якнайкраще залежить від того,який методичний матеріал буде використано під час вивчення тієї чи іншої теми. Різноманітні дидактичні ігри з творчим завданням пожвавлюють урок, викликають зацікавлення в учнів, збагачують їхній словниковий запас, розвивають мовлення, логічне мислення та уяву.

Пропоную  варіанти завдань — ігри, вправи та ребуси, загадки, фізкультхвилинки, які  я використовую  для розвитку кмітливості в учнів.

Сподіваюся, що даний посібник стане у пригоді  кожному  вчителю , який може розробити власні ігри, вправи та ребуси для роботи на уроці та у позаурочний час.

Розділ I. Мовні ігри

ІГРИ, ВПРАВИ ТА РЕБУСИ
ДЛЯ РОЗВИТКУ КМІТЛИВОСТІ В УЧНІВ

1. Гра «Розсипані букви». Утвори з «розсипаних» букв слова та запиши їх рукописними буквами (підказка: слово починається з підкресленої букви):

БРАЗЕ     НИГАК     КНИКО     ЛИНАМА

2. Гра «Зайва буква». Знайди зайві букви та запиши слова, що утворилися, рукописними буквами:

БУАЛКА     ГОЛУІБ     ТІИГР     КОЛЕОСО

3. Гра «Загублені букви». Знайди загублені букви та запиши слова, що утворилися, рукописними буквами:

-Ж-К     К-Л-С-К     Д-Р-В-     3- -ЦЬ     Л-С-Ц-     Д-Т-Л

4. Гра «Незакінчене слово». Прочитай частини слів. Поміркуй, яких букв не вистачає. Запиши слова, що утворилися, рукописними буквами:

МАЛИ - - НАЗА - ВІК - - БУДИН - - ДМИТ- -

(малина) (Назар) (вікно) (будинок) (Дмитро)

5. Гра «Ланцюжок». Зі складів у ланцюжку сформуй слова і запиши їх рукописними буквами:

ВІК > НО > СИ > РИ > БА > HAH (вікно, носи, сири, риба, банан)

ЛЯЛЬ > КА > ВА > ЗА > ЄЦЬ (лялька, кава, ваза, заєць)

6. Гра «Неправильне речення». Прочитай «неправильне» речення та порахуй кількість слів у ньому. Запиши речення правильно рукописними буквами:

БІЛКАВЛІСІГРИБЗНАЙШЛА ГАВАСІЛАНАГАНОЧКУ НАГОРБОЧКУВИРОСЛИТРИСМЕРІЧКИ

7. Гра «Зайве слово». Прочитай ряд слів. Вкажи зайве слово та поясни свою думку. Запиши слова, які залишились, рукописними буквами:

КІШКА, КЕНГУРУ, КАРАСЬ, РИСЬ

Можливі варіанти відповідей:

КАРАСЬ- не звір   
КІШКА - починається на м’який звук
РИСЬ - починається не з букви к

КИЇВ, КАРПАТИ, КАТРУСЯ, ЖИТОМИР

Можливі варіанти відповідей:

КИЇВ - у слові два склади, а в усіх інших словах - по три
КАТРУСЯ - не географічна назва
ЖИТОМИР - починається не з букви к

8. Гра «Вгадай казкового героя». Знайди ключ до розв’язання. Розшифруй імена казкових персонажів. Запиши слова-відгадки рукописними буквами:

а) АНІВЬЛАМ ОНІТАРУБ ОЛРАКАПАП САБАРАБ САБАРАК	(Мальвіна) (Буратіно) (Папа Карло) (Карабас Барабас)
б)ЧОЕБОУРОАШКОА ШУАПУОКЛУЯК ЖОИРОАФОА АВНЮВТАВ КЕРЕОКЕОДЕИЛ ГРЕНРА	(Чебурашка) (Шапокляк) (жирафа Анюта) (крокодил Гена)

9. Вправа «Підбери слово». Знайди потрібне слово і визнач, якою частиною мови воно є:

Пісня > композитор; літак > (конструктор)

Вітер > віє; літак > ...

Школа > навчання; лікарня > ...

Капці > взуватися; сукня > ...

Вівторок > середа; сім > ...

П’ятниця > субота; весна > ...

Ніж сталевий; стіл > ...

Човен > весло; велосипед > ...

Бджола > вулик; ведмідь > …

Собака > будка; лисиця > ...

Сонце > спекотно; сніг > …

Розділ ІІ. Літературні ігри

Літературні дидактичні ігри та ігрові вправи до розділу

«Світ фантазії, мудрості»

1.    Дидактична гра «Вірю – не вірю!»

Умови гри: 

Цю гру можна використовувати на будь-якому уроці або його етапі. Найефективніше її застосування на підсумкових узагальнюючих уроках. Кожне твердження починається словами: «Чи вірите ви, що…» Учні повинні погодитися з цим твердженням або ні та аргументувати свою думку.

·        Чи вірите ви, що Хуха –моховинка народилася на болоті? (Ні, Хухи не люблять вогкого. Хуха народилася в старому бору).

·        Чи вірите ви, що «якийсь дивний і страшний звір, синій-синій, з препоганим запахом» був вовком? (Ні, він був лисом. Казка І.Франка «Фарбований Лис»).

·        Чи вірите ви, що мудрому братові допомагали два ворона, два щури та два коти? (Ні, мудрому брату із казки І.Липи «Близнята» допомагали два ворона, два щури та дві собаки).

·        Чи вірите ви, що «красний Іван» одружився з дівчиною, яка була «цілком чорна», а потім стала «біленька»? (Так. Казка «Красний Іванко і закляте місто»).

·        Чи вірите ви, що вовк оживив людину? (Так, у казці «Про жар-птицю та вовка»).

·        Чи вірите ви, що Маруся так розгадала загадку пана: ситніше над усе – панські кабани, прудкіше – панські хорти, наймиліше – гроші. (Ні. Маруся так розгадала загадку пана: ситніше над усе – земля-мати, прудкіше над усе – думка. А миліше над усе –сон»).

·        Чи вірите ви, що Хуха-моховинка врятувала козу Лиску? (Так. Хуха покликала на допомогу дітей, які звільнили козу Лиску із сітки).

·        Чи вірите ви, що з яблуні веселого брата виросли три яблуневі сади: один скляний, один залізний, один звичайний. (Ні, виросли такі яблуневі сади: скляний, золотий, звичайний. Казка. І.Липи «Близнята»).

·        Чи вірите ви, що «Фарбований лис» – це народна казка? (Ні, це літературна казка. Її автор – І.Франко).

·        Чи вірите ви, що цар Плаксій помер від грипу? (Ні, цар Плаксій помер від сміху).

2.    Дидактична гра «Снігова куля»

Правила гри:

 Алгоритм цього прийому стисло можна описати так: слово – речення – питання – відповідь.

Учитель показує на учня і говорить: «Слово!» Той промовляє слово, яке стосується теми уроку. Наприклад. «Хуха-моховинка». Показує на іншого учня і говорить: «Речення!». Другий учень складає речення з цим словом. Наприклад: Хуха-моховинка рятує злого діда від смерті. Третій учень придумує питання до цього речення. Наприклад: Чому Хуха допомагає своєму кривднику? Четвертий учень відповідає на нього: Хуха має добре серце.

3.    Дидактична гра «Так – ні»

Правила гри:

вчитель загадує літературний персонаж або письменника. Учні намагаються знайти відповідь, ставлячи питання. На ці питання вчитель відповідає словами «так» або «ні». Питання треба ставити так, щоб звужувати коло пошуку. Перевагами гри є те, що вона навчає систематизувати відому інформацію, зв’язувати воєдино окремі факти в загальну картину, навчає уважно слухати й аналізувати питання. Після гри треба обов’язково обговорити питання: які з них були найвдалішими, які менш вартісними. Головне в цьому прийомі – навчити виробляти стратегію пошуку, а не закидати педагога незліченною кількістю питань.

Наприклад. Учитель задумує героя Іванка із казки «Красний Іванко і закляте місто». Запитання, які задають п’ятикласники вчителеві, можуть бути такими: Це міфологічний герой?(Ні) Це чоловік? (Так). Він вирушає у мандри разом зі своїми братами? (Ні, це не дурний брат). Він дарує людям радощі, утіхи і повне задоволення? (Ні, це не веселий брат із казки «Близнята»). Він потрапив у якусь біду? (Так). Його упіймали, арештували і посадили за грати? (Ні, це не Лоскотон). Він віддав дядькові всю свою худобу, а сам зостався голий, босий і голодний? (Ні. Це не небож із казки «про правду і кривду»). Його продали ще до народження? (Так). Він зумів побороти чортів, одружився з царівною і став царем? (Так). Це Іванко із казки «Красний Іванко і закляте місто».

4.    Дидактична гра «Лицарський турнір»

Правила гри:

учень виходить до дошки й за пройденою темою ставить учителеві наперед підготовлені питання, на які він хотів би отримати відповіді. У свою чергу педагог ставить питання школяреві. Уся дія триває не більше 10 хвилин.

5.    Дидактична гра «Пінг-понг»

Правила гри:

до дошки виходять два учні й по черзі ставлять один одному запитання за домашнім завданням. У цій грі можна задіяти невеликий яскравий м’яч. Учень промовляє питання і кидає м’яч своєму супернику. Учитель оцінює їхні відповіді.

Варіант 2. Один з учнів підготував прості питання за домашнім завданням. Відповіді на них повинні бути односкладними. Він виходить до дошки, кидає м’яч будь-кому з учнів класу й одночасно ставить йому питання. Звучить відповідь, і м’яч повертається до першого учня. Учитель оцінює якість та оригінальність питань і правильність відповідей.

6.    Дидактична гра «Рекламна кампанія»

Після вивчення теми учням пропонується взяти участь у конкурсі на створення рекламного плаката з теми. Доцільно об’єднати учнів у декілька груп, забезпечити їх необхідними матеріалами та дати певний час на виготовлення рекламного ролика. Реклама може бути представлена у вигляді вірша, кліпу, плаката і т. ін.

7.    Дидактична гра-загадка «Упізнай мене!»

Умови гри:

учень говорить від імені літературного героя, при цьому не називаючи його, але описуючи вчинки та міркування. Наприклад.

·        Я був дуже терплячим і мужнім. Хоч як мене били чорти, я не вимовив жодного слова. Цим я врятував себе, прокляте місто Проїм та прекрасну царівну. (Красний Іванко. Казка «Красний Іванко та закляте місто»).

·        Я обрав третю дорогу і зустрівся з вовком, який допоміг мені здобути жар-птицю, коня до половини золотого, до половини срібного та прекрасну панну. (Дурень. Казка «Про жар-птицю та вовка»).

·        Я допомогла батькові відгадати загадку про те, що у світі ситніше, прудкіше, миліше над усе. (Маруся. «Мудра дівчина»)

·        Я був упевнений, що краще жити неправдою. За це і поплатився. Чортяки почепили мене на найвищій гіляці. (Дядько. «Про правду і кривду»)

·        Я вважав, що наймиліше – це гроші. (Багатий брат. «Мудра дівчина»)

·        Я так злякався, коли побачив нечуваного синього звіра, що мало не завив з переляку.(Вовк. І.Франко. «Фарбований Лис»)

·        Я можу з’їсти кожного, хто всміхнеться. (Цар Плаксій. В.Симоненко. «Цар Плаксій та Лоскотон).

·        Я хотів зробити людей щасливими. Тому намагався їх потішити, розвеселити, здивувати. Для цього побудував дивовижну палату. Та всі мої зусилля виявилися марними. Я накликав на людей біду. (Веселий брат. І.Липа «Близнята»)

·        Я залишилася без даху над головою в люті морози. Тому змушена була шукати прихистку в хліві. (Хуха-моховинка).

·        Я жив з вовком, ведмедем, левом. Та зрозумів, що найбезпечніше жити з людиною, бо вона найсильніша. (Собака. Міф «Чому пес живе коло людини»).

8.    Дидактична гра «Упізнай героя»

Умови гри:

 Учні мають назвати героя за підказкою вчителя. Наприклад,

1.    Про якого героя йдеться: «… одним духом скочив, … як чкурне, … закрутився мов муха в окропі, шмигнув, … скік у діжу…»? (Лис Микита. І.Франко. «Фарбований Лис»)

2.    Яку героїню і чому називали «лісовою», «боровинкою», «хлівною», «хатньою», «кривенькою»? (Хуху. Василь Королів-Старий. «Хуха-Моховинка»).

3.    Який герой «зарубав собі на носі дідову пораду» за будь-яких обставин мовчати? (Іванко із казки «Красний Іванко і закляте місто»)

4.    У якого героя «голова мов бочка, очі – ніби кавуни»? (У царя Плаксія. В.Симоненко «Цар Плаксій та Лоскотон»)

5.    Ця героїня «мала довгу вовничку, що, мов шовком, вкривала все її тільце. Сама тільки мордочка була голенька й нагадувала садову жовто-фіалкову квіточку – «братки». (Хуха-моховинка).

9.    Гра «Творча майстерня»

1. Іван Липа «Близнята». «Слава про дивну палату пішла між людьми і докотилася аж до найвіддаленіших куточків держави… Якщо господар зауважував, що натовп зменшується, то додавав до палати щось нове…»

Завдання. Пофантазуйте та опишіть нове і незвичайне, що ви додали б до палати.

2. Василь Королів-Старий. «Хуха-моховинка». «А дід щасливо дійшов до своєї хати й з того часу почав переконувати і дітей, і дорослих, що не слід боятися маленьких, добрих та гарнесеньких Хух…»

Завдання. Напишіть продовження казки, в якому розкажіть, як дід віддячив своїй рятувальниці – Моховинці.

3. «Мудра дівчина»

Завдання. Складіть загадку, яку Маруся могла б загадати пану.

4. «Про жар-птицю та вовка».

Завдання. Напишіть листа вовкові-чарівнику. Перерахуйте свої бажання та попросіть вовка їх здійснити.

5. «Красний Іванко і закляте місто»

Завдання. Пофантазуйте та уявіть, що могло б статися, якби Іванко не витримав знущань чортів та заговорив до них. Запишіть свій варіант казки з таким сюжетом.

6. «Цар Плаксій та Лоскотон».

Завдання. Намалюйте ілюстрації до твору. Висловіть у них своє ставлення до героїв твору.

7. Акровірш

Складіть акровірші на слова: «Казка», «Іванко», «Вовк», «Сміх».

8. Загадки.

Завдання. Складіть загадки про фарбованого Лиса Микиту, Хуху-моховинку, Лоскотона, добро, сміх, мудрість.

10. Дидактична гра «Салат із казок»

Завдання:

Учням пропонується «приготувати салат із казок», тобто скласти свою казку із різних казок.

Наприклад.

«Одного дня Хуха-моховинка прокинулась спозаранку: ще й не світало. Прокинулась, бо їй стало холодно. Вона виглянула у віконце й побачила нечуваного синього звіра, всього в колючках, із здоровенним, мов із міді вилитим хвостом. Їй стало цікаво дізнатися, що воно за проява. Вийшла із хатки Моховинка та запитала у звіра, хто він і звідки з’явився у лісі. Страшний звір назвався Остромислом і сказав Моховинці, що він родом із заклятого чортами міста Проїма. Він попрохав Моховинку врятувати жителів міста від чарів чортів. Хуха-моховинка мала добре серце. Вона вирішила допомогти Остромислу та іншим жителям заклятого міста.

Кинулася Хуха до свого друга вовка. Розповіла йому про нещастя, яке спіткало жителів Проїма, попрохала у нього допомоги. Упіймав вовк сороку і наказав їй принести чарівної води. Для цього зробив із листя дві коробочки. Одну прив’язав сороці до однієї ноги, другу до іншої та й пустив її. Сорока принесла чарівної води: в одній коробочці живлющої, а в іншій смертельної.

Взяв вовк воду, посадив на спину Хуху, і подалися вони у супроводі звіра Остромисла до заклятого міста Проїма. Усіх жителів міста (людей і тварин) вони побризкали живлющою водою, а чортів – смертельною. Почали люди і звірі на їхніх очах звільнятися від чар і ставати тими, ким були насправді. Страшний синій звір Остромисл перетворився на рудого пухнастого, дуже симпатичного лиса. Подякував лис Моховинці та вовкові за порятунок і запропонував залишитися жити у їхньому місті. Та Хуха і вовк повернулися до свого лісу, бо то була їхня батьківщина».

11.Ігрова вправа «Склади прислів’я»

Завдання. Поєднати стрілочками частини прислів’я.

Як жили наші діди та прадіди,	найкраще багатство.
Добре ім'я —	що дерево без коріння
Всі за одного,	так нам веліли.
Згода будує,	один за всіх
Людина без друзів,	а незгода руйнує.

12.Ігрова вправа «Знайди четверте зайве»

·        Жар-птиця, кінь, золоте яблуко, панна. (Золоте яблуко; казка «Про жар-птицю та вовка»)

·        Діжа, фарба, цар, цариця. (Цариця. І.Франко. «Фарбований Лис»)

·        Заєць, осел, горобець, цап. (Осел. Казка «Мудра дівчина»)

·        Чарівне коло, кущ малини, три дерева, глухий куток. (Чарівне коло. Казка «Про правду і кривду»)

·        Коза Лиска, злий дід, зла баба, Хуха-моховинка. (Зла баба. Василь Королів-Старий. «Хуха-Моховинка»).

13.Дидактична гра «Бюро знахідок»

Ігрова ситуація:

 Учитель повідомляє учням, що в «бюро знахідок» потрапили речі, які загубили літературні герої. Учням потрібно знайти власників цих речей та довести, що саме вони є власниками загублених речей.

Речі: маленька земна куля; сокира; жар-птиця у клітці; дві коробочки з листя; драний черевик; скляне яблучко.

Ключ: мудрий брат («Близнята. І.Липа); злий дід («Хуха-моховинка»), дурний брат; сорока («Про жар-птицю та вовка» ), Маруся («Мудра дівчина»); веселий брат («Близнята. І.Липа).

Розділ ІІІ. Загадки

                                                                                     I.          Загадки про тварин

1.    Стрибає з гілочки на гілку 
Пухнастий м’ячик на ялинці . 
Гриби збирає в лісі, шишки, 
Гризе в дуплі своїм горішки. 
Мелькає хвіст, руденька спинка. 
Хто відповість? Цей звір, то (білка). 2. В теплій шубі зиму всю 
Лапу смачно я смокчу. 
Сплю під пісню хуртовини 
Аж до весняної днини. 
Полюбляю їсти мед, 
Звуся, звісно, я (ведмідь) 


3. Лячні очі, куций хвіст, 
Невеликий він на зріст. 
Пружно, високо стрибає, 
Бо великі лапи має. 
Влітку ласує травичку 
А узимку має звичку 
Гризти молоді деревця 
Ви уже впізнали (зайця)? 


4. Він «пустелі корабель», 
Хоч не бачив моря зроду. 
По пустелі ніч і день 
Він бреде, не п’ючи воду. 
На горбах його міцних 
Возять скарб, мандрують люди, 
Їсть в пустелі колючки 
Зветься «корабель» (верблюдом). 


5. Любить спеку він і воду. 
Дуже схожий на колоду. 
Зачаїться і лежить. 
Може носа відкусить 
Тим, хто пильність загубив. 
Бо на те він (крокодил). 6. На колючому клубочку – 
Листя, яблучко, грибочок.    
Ось клубок заворушився, 
Носик з відкілясь з’явився, 
Очі, наче намистини. 
Хто, цікаво, ця тварина? (Їжачок) 
7. Носить на собі хатинку 
Ця розважлива тваринка. 
Нікуди не поспішає – 
Вік вона поважний має. 
Небезпеки не боїться, 
Бо в домівці зачаїться 
Може будь-коли трудяга, 
Симпатична (черепаха). 8. «Шуба» бігає по снігу. 
Як здогонить – буде лихо 
Зайчику чи пташці в лісі, 
«Шубу» звуть ту в лісі (лисом) 9. Схожий зовні на собаку. 
Але він не вміє гавкати. 
Виє жалібно на місяць, 
Всі його бояться в лісі. 
Любить м’ясом харчуватись. 
Краще з ним не зустрічатись! (Вовк)

                                                                    II.          Загадки про розділові знаки

1. Маленька, менша від мачини, 
Ні з ким не стану на борню.
А при читанні, коли треба, 
Й людини мову я спиню 
Що це таке? ( КРАПКА)
2. Злита з хвостиком ця крапка, 
Невелика, власне, лапка. 
Робить паузу, всім знайома. 
Як вона зоветься?(КОМА)

3. Він після речення, цитати 
Вмостився, схожий на гачок
Всіх нас примушує питати 
А сам ні пари з вуст — мовчок. (ЗНАК ПИТАННЯ)
4. Що за знак - стрункий як спис. 
Він над крапкою завис. 
Спонука до поклику, 
Хто ж бо він? (знак оклику) 

5. Коли твір якийсь готую, 
різні речення пишу,
щось, буває, я цитую,
мову вводячи чужу.
Але, любий мій читачу,
як для вас її позначу?
Тут уже не допоможуть
ані коми, ні крапки,
у пригоді стати можуть -
здогадались ви?  (Лапки )
6. Вони для речення багато важать:
турботливо обнімуть, як дружки,
і вставлені слова й цитату вкажуть,
Давайте ж назовем їх. Це -  (Дужки) 
7. Я такий же, як знак розділовий,
і відомий шкільній дітворі.
Та в словах української мови
я пишусь не внизу, а вгорі.
Спробуй лиш написати ім'я -
зразу стану потрібним і я. ( Апостроф)

8. Хоч в усній мові нас немає, 
а на папері мовчимо, 
та все, що ти читаєш, друже, 
сприймати правильно вчимо.                                 
Хто ми?  ( Розділові знаки)

                                             ІІІ. Загадки про мову

1. В слові знаєш де я є? 
Після кореня. 
А призначення моє - 
словотворення.                         
Я творю нові слова 
або форми слова, 
щоб красива і жива 
розквітала мова...                         
Хто я?  (Суфікс)

2. Якщо до жарту ви готові, 
назвіть, кмітливі дітлахи, 
ті два займенники у мові, 
що можуть зіпсувать шляхи.                              
Які це займенники? (Я – ми) 
                        
 3. Із двох складів я даю іменник 
(в твоїй правиці розгадки нитка): 
склад перший - частка, другий –

прийменник, а разом буде рибальська сітка.

Який це іменник?     (Не – від) 
                  

4. А хто з вас, діти, відгадає, 
як будь-хто, перш ніж їстиме, 
трьома займенниками має 
зробити руки чистими? (Має ви-ми-ти)
                                 5. Вказівний простий займенник цей 
повтори в жіночім роді двічі - 
й стане він привабливою річчю, 
забавкою для малих дітей. 
Що це? ( Цяця )

6. Я іменник і вживаюсь тільки в множині, - 
а закінчення ви, друзі, замініть мені - 
стану травкою, що сохла у погожі дні, 
і вживатимусь відтоді тільки в однині. Який я іменник? (Сіни, сіно)

7. Хто слово цікаве мені наведе? 
Нехай обізветься кмітлива душа. 
В цім слові - подвоєна літера Д 
і в ньому ж - подвоєна літера Ш. (Піддашшя)

8. Двічі повторив Панько Вареник 
український вказівний займенник 
і здивовано гукнув до друга: «Це ж так зветься африканська муха!»                                 Яка назва цієї мухи? (Цеце) 
9. Тож бувають у мові дива! 
Це слівце інтригує недаром: 
на шість літер - апострофів два, 
означає місцину над яром.                                 Яке це слово? (Над'яр'я)

10. Вживаюся я тільки в однині - 
коротке слово з невеселим змістом. 
Додайте літеру - і в множині 
одразу стану слобожанським містом. 
Який я іменник? (Сум, Суми)                               

11. А хто порадує мене - 
скажіть мені, будь ласка: 
в якому слові частка не - 
підсилювальна частка?     (Нехай )                        12. З однієї ми родини 
від Андрія до Ярини.
Як по одному, самі,
ми буваємо німі,
хоч і маєм різні назви
й добре знаєте всіх нас ви.
Певним станемо рядком -
заговоримо ладком.
Ми - писемності основа.
А без нас ніхто ні слова!
Що це таке? ( Літери абетки )
13. Префікса можливості безмежні. 
Пари слів, що змістом протилежні,
префікс може в значеннях зрівняти.
Але що там довго мізкувати?
Префікса до слів додаймо з вами -
різні стануть означать те саме;
Що це за префікс? (Напів... (напівправда - напівбрехня, напівсвітлий - напівтемний, напівсолодкий - напівгіркий і т.п.)

14.Нумо трішечки напруги,
ось вам і подробиці:
перше тут - предмет, а друге
що з предметом робиться.
Як би речення словами 
не були заклечані,
досить легко ми їх з вами
визначимо в реченні.
Хто вони? (Підмет і присудок )
15. Дієслово, не в'яжеться з рухом.
Його змісту не знать просто сором:
як без префікса - сприйметься слухом,
а як з префіксом - сприйметься зором.
Яке це дієслово? ( Казати, показати )

IV.  Загадки на логічне мислення

1.  По білому полю чорним маком сіяно.(Книжка)

2.  Язика не має, а розуму навчає. (Книжка)

3.  Мовчить, а сто дурнів навчить. (Книжка)

4.  Снігові поля, чорні граки, хочеш розумним бути — бери та вчись. (Книжка)

5.  Не дерево, а з листочками, не сорочка, а зшита, не чоловік, а розказує. (Книжка)

6.  Біле поле, чорне насіння, хто його сіє, той розуміє. (Книжка)

7.  Коли хочеш ти читати, 
    То мене повинен знати, 
    А коли мене не знаєш, 
    То нічого не вгадаєш.  ( Абетка.)

8.  Розумний сівач по білому полю бігає.   (Олівець.)

9.  Чорні, криві, зроду німі, а стануть в ряд — ураз заговорять.    (Літери.)

10. Коли хочеш ти лічити, 
     То мене повинен вчити, 
     Бо коли мене не знаєш, 
     То нічого не пізнаєш.   (Таблиця множення.)

11. Папір є, перо є, та без нього писати не будеш.( Чорнило)

12. Така водиця тільки для письменно­го годиться.( Чорнило)

13. Сам чистенький, аж блищить, а пройдеться — насмітить.( Олівець)

14. Чорний Іванчик, дерев'яна сорочка, де носом поведе, замітку кладе. (Олівець)

15. Тоненьке, кругленьке, серце чор­неньке, хто на його слід погляне, думку його взнає.( Олівець)

16. Не вмію читати, а весь вік пишу.( Авторучка) 

17. Невеликий мокрий птах 
     Ходить дзьобом по грядках. 
     І криниця, й не криниця; 
     В ній водиця й не водиця. 
     Тягнуть звідти не відром, 
     А насталеним пером. (Авторучка)
   
18.  З дерева робилося, учневі згодило­ся.( Авторучка)

19.  Маленьке, біленьке, по чорному полю плигає і слід залишає.( Крейда)

20.  Не олівець, а креслить; не ручка, а пише; не фарба, а малює.( Крейда)

21.  Малий коник із чорного озерця воду бере та біле поле поливає.( Перо і чорнило)

22.  Я маленький, та спритненький, глянеш на мене — відразу знайдеш свій шлях.( Компас)

23.  В день святковий він мені сказав 
      Голосом на диво урочистим: 
      "До портфеля ти мене поклав?.. 
      Більше я не хочу бути чистим!"( Зошит, святковий день — 1-е вересня)

24.  Хто говорить мовчки?  (Книжка.)

25.  В лісі вирізана, гладенько витесана, співає, заливається... як називається?( Сопілка)

26.  Є деревце — не полінце, шість дірочок має, весело співає.( Сопілка)

27.  Десь у гаю родилася, в хаті опинилася, була німа і нежива, тепер говорить і співа.( Сопілка)
28.Летіли гуси, а назустріч один: "Добридень, сто гусей!- каже. "нас не сто, а щоб було сто, треба ще стільки, та півстільки, та чверть стільки і ще ти, то аж тоді буде сто". Скільки було гусей?( Тридцять шість).

29. Яке хлоп'яче ім'я можно однаково читати з обох боків, вперед і назворот?

(Пилип).

30. Коли людина в кімнаті буває без голови?( Коли виставить голову у вікно).

31. Що спершу треба зробити, лягаючи спати?( Сісти).

32. У млині було вісім мішків, на кожному мішку сиділо по дві миші, прийшов мельник з котом, скільки тепер стало ніг?( Дві ноги мельника).

33. На дереві сиділа зграйка горобців, стрілець вистрілив - один упав. Скільки залишилось горобців?( Один, той, що впав).

34. В яку бочку не можна налити води?( У повну).

35. Серед горба осел, з одногу боку горба вогонь горить, з другого ліс густий, з третього глибоке озеро. Лісом піти - осел роги поламає, вогнем - згорить, через озеро - не вміє плавати, утопиться. Куди ослові пройти?( Лісом, бо в нього ріг нема).

36. Одного батька і одної матері дитина, а нікому з них не син.( Дочка).

37. Коли дурень розумний?( Як мовчить).

38. Ішло дві матері і дві дочки. Знайшли три яблука і поділились. Кожній дісталось по одному. Як так вийшло?( Ішли бабуся, дочка, онука).

39. Хто найчастіше оглядається?( Злодій).

40. Летів гурт голубів, і стояли дуби; як сядуть по два - один дуб гуляє, як сядуть по одному - то дуба не вистачає. Скільки було голубів і дубів?

( Чотири голуби і три дуби).

41. Який острів каже, що він одяг?( Ямайка).

42. Сорок п'ят і сорок п'ят - скільки буде?( Вісімдесят п'ят).

43. Що стоїть посередині Полтави?( Літера «Т»).

44. Якщо машина їде, яке в неї колесо не крутиться?( Запасне).

45. Від чого у качки ноги червоні?( Від колін).

46. Що дістане зубами потилицю?( Гребінець).

47. Де вода стоїть стовпом?( У склянці, у пляшці).

48. Яке море не має води?( Те, що на географічній карті).

49. Якою косою не можна косити?( Дівочою).

50.Складіть віршика з шести літер.( Віршик).

51. Хто показує кожному його обличчя, бо не має власного?( Дзеркало).

52. Як написати " м'ясо без кісток", щоб було чотири букви?( Язик).

53. На небі одна, на землі немає, у баби дві, у дівки нема.( Літера «Б»).

54. Що важче: пуд пір'я чи пуд заліза?( Однаково).

Розділ IV. Фізкультхвилинки

1. Встаньте, діти, посміхніться,

Землі нашій уклоніться

За щасливий день вчорашній.

Всі до сонця потягніться,

Вліво, вправо нахиліться,

Веретенцем покрутіться.

Раз присядьте, два присядьте

І за парти тихо сядьте.

2.  Хто ж там, хто вже так втомився,

І наліво нахилився?

Треба дружно всім нам встати  (вийти із-за парт)

Фізкультпаузу почати.

Сонце спить, небо спить (очі закриті долонями)

Навіть вітер не шумить. (присісти)

Рано-вранці сонце встало (відкрити очі, встати, підняти голови)

Всіх промінням привітало (піднятися на носки, руки підвести угору, розвести в сторони, підвести угору, помахати руками).

Хмарка сонечко закрила

Слізки срібні зронила. ( закрити обличчя руками)

Ми ті слізки пошукаємо,

У травичці позбираємо (присідання).

3.  Всі піднесли руки – раз!               Раз! – і вгору, два! – і вниз

На носках стоїть весь клас.               На сусіда не дивись.

Два – присіли, руки вниз,                  Будемо дружно ми вставати,

На сусіда подивись.                            Щоб ногам роботу дати.

 4.   Раз! Два! Час вставати:       

Будемо відпочивати.

Три! Чотири! Присідаймо,

Швидко втому проганяймо.

П’ять! Шість! Засміялись,

Кілька раз понахилялись.

Зайчик сонячний до нас

Завітав у вільний час.

Будем бігати, стрибати,

Щоб нам зайчика впіймати.

Прудко зайчик утікає

І промінчиками грає.

Сім! Вісім! Час настав

Повернутись нам до справ.

 5. Ми берізки і кленці.

В нас маленькі стовбурці.(Встати)

Ми в стрункі стаєм рядки.

Виправляєм гілочки. (Руки поставили перед собою)

Ледь зіп’ялись з корінців,

Дістаємо промінців.(Руки підняти вгору)

Ми стискаєм їх вогонь

В зелені своїх долонь. (Стискають кулачки)

Хилять свіжі вітерці

Вліво-вправо стовбурці. (Нахили тулуба)

Ще й верхівки кожен ряд

Нахиля вперед-назад. (Вправи для шиї)

 6. Виростем великими (діти стають на пальці ніг, руки вгору).

Яблук нарвемо ( імітують зривання яблук обома руками).

В кошики великі (розводять руки в сторони).

Ми їх складемо ( присідають, імітуючи складання яблук).

 7.Раз – підняти руки вгору,

Два –нагнутися додолу,

Не згинайте, діти, ноги,

Як торкаєтесь підлоги,

Три, чотири – прямо стати,

Будем знову починати.

Хто зуміє присідати

І ногам роботу дати?

Раз – піднялись, два – присіли,

Хай мужніє наше тіло.

Хто втомився присідати,

Може вже відпочивати.

Руки в боки, руки так,

Руки вгору, як вітряк.

 8. Ми писали, ми трудились,

Наші руки вже стомились,

А щоб гарно написати,

Треба пальці розім’яти.

Руки кілька раз тряхнемо

І писати знов почнемо,

Відпочивши дружно враз

Приступив до праці клас.

 9. Столярки-молодці,

Тешуть столики й стільці.

Пилочками чики-чики,

Молотками туки-туки.

Чик-тук-туки, чик-тук-туки,

В нас до праці здібні руки.

 10.Раз, два - усі пірнають,(Присідання)

Три, чотири – виринають,

П’ять, шість - на воді (Рухи руками)

Кріпнуть крильця молоді,

Сім, вісім, що є сили –

Всі до берега приплили,(Руки на поясі, ходьба на місці)

Дев’ять, десять – розгорнулись,

Обсушились, потягнулись,

І розбіглись, хто куди. (Сісти за парти).

 11. Трава низенька-низенька, ( Всі присіли)

Дерева високі-високі.(Піднімають руки вгору)

Вітер дерева колише-гойдає(Обертаються)

То вліво, то вправо нахиляє (Нахил вправо, вліво)

То вгору, то назад, (Потягуються вгору, назад)

То вниз нагинає. (Нагинаються вперед)

Птахи летять – відлітають, (Махають руками)

А учні тихенько за парти сідають.(Всі сідають).

 12. Щось не хочеться сидіти,

Треба трохи відпочити.

Руки вгору, руки вниз,

На сусіда подивись.

Руки вгору, руки в боки.

Вище руки підніміть,

А тепер їх опустіть.

Плесніть, діти, кілька раз,

За роботу, все гаразд.

Відділ освіти, молоді та спорту

Чемеровецької райдержадміністрації

Районний методичний кабінет

Жабинецька ЗОШ І – ІІ ступенів

Посібник

«На допомогу дев’ятикласнику»

(для підготовки до ДПА з української мови)

Соколовська Майя Антонівна

вчитель української мови та літератури

с.Жабинці-2016 р.

Зміст

Передмова ………………………………………….……………………….…….2

Розділ I.  Орфографія. ……………………………………………………………3
Правила з орфографії……………………………………………………………..3
Тренувальні вправи з орфографії………………………………………………14

Тексти   диктантів на закріплення знань з орфографії ( зі збірників  диктантів до ДПА 2012 -2016 рр.) …………………………………………………………21
Розділ II. Пунктуація……………………………………………………………26
Правила з пунктуації …………………………………………………………...26
Тренувальні вправи з пунктуації…………………………………………..……34

Тексти  диктантів на закріплення знань з пунктуації (зі збірника диктантів до

 ДПА 2012 –2016 рр.) …………………………………………….….…………..45

Список використаних джерел………………………………….………………49

Для нотаток………………………………………………………...……………50

Передмова

Мета посібника - надати  можливість учням  повторити (теоретично та на практиці) основні орфограми та пунктограми української мови.

Актуальність – посібник допоможе підвищити рівень грамотності учня,зробить навчання цікавим,суттєво скоротить час підготовки до ДПА.

Посібник складається з чотирьох  розділів.

У ньому подані теми шкільного курсу української мови відповідно до вимог  чинної програми Міністерства освіти і науки України.

У доступній і зручній формі наводиться матеріал з розділів мови та тренувальні вправи до них.

У системі тренувальних вправ з орфографії велике місце посідають диктанти. Це одна з найефективніших форм роботи, що сприяє виробленню міцних орфографічних навичок. Звичайно, диктант використовують для формування пунктуаційних навичок, а також і для закріплення знань з фонетики, лексики, граматики. Він привчає учнів писати з максимальним зосередженням уваги, розвиває пам'ять, зір, слух, виробляє вміння свідомо користуватися орфографічними правилами.

Сподіваюся, що цей посібник допоможе дев’ятикласникам краще повторити вивчене і буде незамінним помічником і порадником у підготовці до ДПА.

Розділ I.

Орфографія (від гр. orthos - прямий, правильний, рівний і grapho - пишу) - це правопис. Орфографія містить кілька розділів, кожен з яких є сукупністю правил, що базуються на певних принципах.

Інші розділи орфографії регламентують:

ü   уживання м’якого знака;

ü    уживання апострофа;

ü   уживання великої літери;

ü   правопис складних слів;

ü   правопис часток -не, -ні;

ü   правопис прізвищ слов’янського походження;

ü   правопис слів іншомовного походження;

ü   способи запису абревіатур;

ü   правопис префіксів;

ü   правопис суфіксів;

ü   правила переносу слів із рядка в рядок.

ОРФОГРАМА

Орфограма (від гр. orthos- правильний і gramma- буква) - правильне написання (таке, що відповідає правилам або традиціям), яке потрібно вибрати з ряду можливих.

М’який знак пишеться:

ü   Після м'яких д, т, з, с, ц, л, н, дз у кінці слова та складу;

ü   після м'яких приголосних у середині складу перед о;

ü   у суфіксах -ськ-, -зьк-, -цьк-, -ість;

ü   у суфіксах -еньк-, -оньк-, -есеньк-, -ісіньк-, -юсіньк;

ü   після м'якого л перед наступним приголосним;

ü   у формі родового відмінка множини іменни­ків жіночого роду першої відміни й середнього роду на -ння (у родовому відмінку -нь), -ця (у родовому відмінку -ць) другої відміни;

ü   у дієслівних формах дійсного й наказового способу.

М’який знак не пишеться:

ü   Після р у кінці складу або слова

ü   після н перед ж, ч, ш, щ та перед суфіксами -ськ-, -ств-;

ü   після м'якого приголосного, крім л, перед на­ступним м'яким приголосним;

ü   після л в іменникових суфіксах -алн-, -илн-;

ü   між подовженими м'якими приголосними;

ü   після д, н, т перед суфіксами -ченк-, -чук, -чишин;

ü   після ц у кінці запозичених іменників чолові­чого роду.

 АПОСТРОФ ПИШЕТЬСЯ

         Перед я,ю,є,ї:

ü   після губних приголосних б, п, в, м, ф;

ü   після твердого р;

ü   після префіксів, які закінчуються на твер­дий приголосний;

ü   у кінці першої частини складних слів, яка закінчується на приголосний;

АПОСТРОФ НЕ ПИШЕТЬСЯ

         Перед я,ю,є,ї:

ü   Після губних, якщо перед ними є корене­вий приголосний, крім р;

ü   після м'якого р;

ü   після префіксів із кінцевим приголосним перед наступними голосними і, е, а, о, у;

Уживання великої літери

ü   перше слово в реченні;

ü   при звертаннях;

ü   після двокрапки, на початку цитати;

ü   прізвища, імена, імена по батькові, псевдоніми, прізвиська;

ü   міфологічні назви і назви божеств;

ü   індивідуальні назви тварин;

ü   назви дійових осіб у літературних творах;

ü   назви сортів рослин у спеціальній літературі;

ü   назви найвищих державних посад України і міжнародних посад;

ü   перше слово в складних назвах;

ü   урядові назви, назви партій, громадських організацій;

ü   назви конгресів, договорів, найважливіших документів;

ü   назви нагород;

ü   назви друкованих видань;

ü   назви літературних, художніх і музичних творів, наукових праць;

ü   назви вокзалів,  станцій, портів, споруд, приміщень, будівель;

ü   назви архітектурних пам’яток;

ü   назви історичних подій, епох, свят;

ü    астрономічні назви;

ü   географічні назви;

ü   прикметники, утворені від власних назв.

Правопис складних слів

Разом

ü   основа будь-якого походження + о,е;

ü   дієслово у формі наказового способу + іменник;

ü   кількісний числівник у формі родового відмінка + іменник;

ü   пів-, напів-, полу- + іменник;

ü   авіа-, авто-, біо-, вело-, гідро-, екстра-, космо-, макро-, мікро-, мульти- + іменник;

ü   складні прикметники, утворені від складних іменників;

ü   складні прикметники з другою дієслівною частиною;

ü   прийменник + прислівник;

ü   прийменник + коротка форма прикметника;

ü   прийменник + займенник;

ü   поєднання кількох основ будь-якого походження;

ü   прийменник + іменник;

ü   прийменник + числівник;

ü   аби-, ані-, де-, чи-, що-, як- + будь-яка частина мови;

ü   прийменник + будь-яка частина мови;

ü   прийменник + прийменник;

ü   повнозначне слово + частка;

ü   аби-, ані-, де-, що-, як- + будь-яка частина мови (крім сполучників прислівникового типу);

ü   же-, ж- + стверджувальна частка;

ü   би-, б-, то-, що + сполучник;

ü   ся-, сь- у зворотних дієсловах;

ü   сь- + займенник, прислівник.

Через дефіс

ü   іменник + іменник, протилежний за значенням;

ü   іменник + іменник (назви професій, спеціальностей)

ü   іменник + іменник (назви казкових персонажів);

ü   іменник + іменник (назви державних посад, військових та наукових звань);

ü   назви рослин;

ü   віце-, екс-, лейб-, максі-, міді-, міні-, обер- +  іменник;

ü   складні прикметники;

ü   прикметник+ прикметник;

ü   військово-,воєнно-+прикметник;

ü   по- +прикметник/ займенник +- ому/ -и;

ü   по- + порядковий числівник;

ü   будь-, небудь-, казна-,хтозна-,бозна-,то-, +неозначений прислівник;

ü   прислівник + прислівник;

ü   з-,із-+ прийменник;

ü   отож- то,тим –то, тільки- но, тому- то;

ü   - бо, - но, -то,- от, -таки- для визначення значення окремого слова.

Окремо

ü   прийменник +іменник;

ü   іменник + іменник + прийменник;

ü   прийменник + прикметник;

ü   по + збірний числівник;

ü   прийменникові сполуки;

ü   складені сполучники;

ü   що ( у складених сполуках);

ü    то(в експресивних сполуках);

ü   хай, нехай ( для творення форми  наказового способу дієслів);

ü   би, б ( для творення форми  умовного способу дієслів);

ü   же,ж (відіграє видільну роль у реченні).

Правопис частки не

                                  Разом

ü   якщо слово без цієї частки не вживається;

ü   з іменниками,прикметниками,займенниками,прислівниками, якщо це  поєднання означає нерозривне поняття;

ü   у складі префікса недо-;

ü   із дієприкметником, який виступає в ролі означення до іменника і не має при собі пояснювального слова;

Окремо

ü   з усіма частинами мови при протиставленні із прикметниками – присудками;

ü   із дієприкметниками, які мають пояснювальні слова.

Правопис частики ні

Разом

ü   із займенниками, прислівниками.

Окремо

ü   стійкий зворот;

ü   уживана як повторюваний єднальний сполучник;

ü   якщо заперечний займенник у формі непрямого відмінка розділяється прийменником.

Правопис прізвищ слов’янського походження

ü   прізвища власне українського походження передаються на письмі відповідно до вимови за загальними правилами правопису української мови;

ü   прізвище слов’янського походження українською мовою не перекладаються, а передаються відповідно до норм і правил українського правопису;

Правопис слів іншомовного походження

и

ü   у загальних назвах, після приголосних д, т, з, с, ц, ж, ч, ш, р;

ü   у географічних назвах з кінцевим –ида, -ика;

ü   у географічних назвах після дж, ж, ч, ш, щ, ц перед приголосним;

ü   у географічних назвах із буквосполученням –ри, перед приголосним;

ü   у словах церковного вжитку;

ü   у деяких словах, засвоєних українською мовою, відповідно до вимови б, п, в, м, ф, г, к, х, л, н перед приголосним.

І

ü   на початку слова;

ü   всередині слова після б, п, в, м, ф, г, к, х, л, н перед приголосним;

ü   після приголосного в кінці невідмінюваних слів;

ü   у географічних назвах після дж, ж, ш, ч, щ, ц.

Способи  запису абревіатур

                             поскладові, ініціальні:

ü   з великої букви, якщо ці слова вживаються на позначення одиничних понять;

ü   із малої букви, якщо такі слова  є родовим назвами;

ü   самостійне ініціальне скорочення або скорочення з додаванням власної назви;

загальномовні, галузеві:

ü   утворюються від кількаслівних назв навчальних закладів різних рівнів акредитації ,назв організацій,установ;

ü   творяться від термінологічних чи номенклатурних сполук,які складаються з двох і більше слів й активно вживаються у кожній окремій сфері діяльності людини.

Правопис префіксів

Ненаголошені е та и в префіксах

ü   В українській мові з е пишуться префікси без-, не-, пере-, перед, пре-, серед;

ü   З и пишуться префікси ви-, при- та іншомовний анти-;

ü   у кількох словах вживається префікс межи- (межиріччя);

ü   У написанні е, и в більшості префіксів особливих труднощів не виникає;

ü   Можна сплутати лише префікси пре- і при-, які в ненаголошеній позиції звучать майже однаково;

ü   Префікс пре- пишеться в прикметниках (та прислівниках і деяких іменниках, що походять від них), якщо він замінюється словом "дуже

ü   Цей префікс виступає також у запозичених зі старослов’янської мови словах ;

ü   В інших випадках пишеться префікс при-: 

ü    Пре- може виступати також на початку ряду іншомовних слів, у яких в українській мові префікс не виділяється;

ü   Прі  тільки у словах прізвисько, прізвище, прірва.

ü   С перед глухими к, п, т, ф,х;

ü   З перед усіма приголосними ( крім к,п, т, ф,х);

ü   Зі – (зо-)перед коренем ,що починається групою приголосних;

ü   Перед коренем ,що починається сполученням губного приголосного і йотованого звукосполучення.

Правопис суфіксів

ü    Ненаголошені е та и в суфіксах

ü   Написання ненаголошених е та и в суфіксах рідко перевіряється наголосом;

ü   Лише в суфіксах -ець і -ень голосний е при змінюванні слова випадає;

ü    Іноді для перевірки написання ненаголошених е та и можна скористуватися аналогією;

ü   буква и пишеться у суфіксах -ик, -иц(я), -ич, -ищ(е), -иськ(о), що стоять у кінці іменників ;

ü   буква е пишеться у суфіксах -ечк-, -еньк-, -есеньк-, у словах із зменшено-пестливим значенням ;н

Ненаголошений суфікс -ин(а) пишеться:

ü   в іменниках жіночого роду , в іменниках чоловічого роду;

ü   в присвійних прикметниках .

Суфікс -ен пишеться:

ü   у дієприкметниках (зачинений, утворений, вражений);

ü   в іменниках (імена, племена, письмена).

ü   Суфікс -ен(я) пишеться в іменниках середнього роду ІV відміни ;

ü   Суфікс -енн(я) пишеться в іменниках середнього роду, утворених від дієслів;

ü   Завжди пишеться и в ненаголошеному суфіксі іменнкиків середнього роду -ив(о); .

ü   Завжди з буквою е пишуться суфікси -елезн(ий), -ер(о), -тель;

 (злипатися) звук [і]чергується з [и].

Правопис і та и в суфіксах українських слів

ü   У суфіксах -ість, -іт, -ів пишеться і, оскільки [і] тут чергується з [о] та [е];.

ü   У суфіксах -інь, -іш(ий), -ісіньк(ий), -юсіньк(ий) завжди пишеться і; 

Суфікс -інн(я) пишеться:

ü   в іменниках, утворених від дієслів (сушити- сушіння, служити- служіння, ходити- ходіння);

ü   в іменниках із збірним значенням, утворених від іменника на -інь (корінь- коріння, волосінь- волосіння).

ü   Суфікс -инн(я) пишеться тільки в іменниках із збірним значенням, крім утворених від іменника на-інь (буряк- бурячиння, мак- маковиння, лопух- лопушіння; виняток: камінь- каміння, корінь- коріння).

Правила переносу слів

Не можна розривати

ü   Буквосполучення дж,дз,якщо вони позначають один звук;

ü   Апостроф, м’який знак і попередню літеру;

ü   Односкладові слова;

ü   Буквосполучення йо, ьо;

ü   Основи складних слів;

ü    Односкладові префікси перед наступним приголосним кореня;

ü   Літеру й  і попередній голосний;

ü   Ініціальні й комбіновані абревіатури;

ü   Прізвища й ініціали чи скорочення ,які до них належать;

ü   Скорочення на позначення мір і цифрове значення величин;

ü   Порядкові числівники і граматичне закінчення при їх цифрово – буквеному позначенні;

ü   Графічні скорочення.

Тренувальні вправи з орфографії

Ø Подані слова запишіть у два стовпчики: а) зі вставленим е; б) зі вставленим и.

В...л...тенський, укр...вати, стр...міти, січ...нь, в...делка, інд...відуальний, ел...гантний, Йос...півна, чайн...к, декларація, ож...л...дь, абр...кос, бухгалт...р, р...ферат, ел...мент.

Ø Охарактеризуйте вимову ненаголошених голосних у коренях слів. Запишіть, добираючи до кожного слова спільнокореневе або форму слова з наголошеним звуком [е] чи [и]. Позначте наголос.

З...ма, зам...розити, т...мніти, зам...тіль, кр...чати, кр...венька, з…мля, с.діти.

Ø Перепишіть уривок з народної пісні. Підкресліть слова, де звук [е] вимовляється як [и].

Ти, зозуленько сива,

Ти нас розвеселила,

Як почала кувати —

Повиходили з хати.

Ой вийшла сестра з братом,

Ой вийшла мама з татом,

Ой вийшли всі дівоньки,

Виводячи гаївоньки.

Ø Перепишіть текст як диктант, підкресліть слова, у яких букви позначають два звуки.

Найпоетичнішим, що тісно ув'язується з природою, святом є Трійця. Уся сукупність дійств — завивання вінків, Клечальна субота, П'ятидесятниця (Клечальна неділя), Русалії, похорон Ярила й поминання предків — суголосні з живою природою, яка для наших пращурів була найвищим духовним самоочищенням.

Традиційно в Україні до цього свята готувалися заздалегідь, вважаючи, що в тривіаті християнських празників (після Різдва та Великодня) Зелені свята посідають одне з чільних місць.

Трійця вважалася в народі одним з найбільших свят, що сформувалося в дохристиянські часи. Саме тому церковні проповідники змушені були залишити його в ранзі великих, хоч у соборах відправи в ці дні не мають такої урочистості, як, скажімо, на Різдво або Великдень.

Здебільшого Зелені свята починалися у п'ятницю. Жінки вдосвіта йшли до лісу, щоб заготувати лікарських трав. Дехто намагався нарвати їх на «дев'яти межах» і давав коровам, щоб було багато молока. У цей день збирали також і росу, якою лікували хворі очі.

                                                                                     (За В. Скуратівським)

Ø Перепишіть слова. Поставте замість крапок, де потрібно, апостроф і поясніть його вживання.

Верхів...я, п...юпітр, п...єдестал, присв...ята, ін...єкція, м...язи, тьм...яний, торф...яний, роз...ятрити, довір...я, Г...юго, ад...ютант, мавп...ячий, тім...я, Прип...ять, під...їзд, мор...як, повітр...я.

Ø Прочитайте речення. Поясніть, чому у виділених словах не пишеться апостроф.

1.                   Чується подих тропічної тьмяної ночі (М. Рильський). 2. Ой в'язала дівчинонька рутвяний вінок (І. Манжура). 3. До найбільших серед дванадцяти річних свят християнського календарного циклу належить і Преображення Господнє, або, як у народі найчастіше називають, — Спас (В. Скуратівський). 4. Чорна, без лиску, товста коса; невисокий, трохи випнутий лоб; ніс тонкий, рівний, з живими ніздрями; свіжі, наче дитячі, губи, що якось мило загиналися на кінцях; легка смага на матових, наче мармурових, щоках і великі, надзвичайно великі, з довгими віями, темно-сірі очі, з яких, здавалося, дивлячись, наче лилося якесь тихе, м'яке, ласкаве світло, — то була й уся краса сієї дівчини (В. Винниченко). 5. Ілля Юхимович Рєпін народився 5 серпня 1844 р. у місті Чугуїв Харківської області. 6. Підібрати головний убір — тосерйозна справа для жінок. 7. Олександр Соловйов — російський революціонер-народник — у 1879 році здійснив невдалий замах на царя Олександра II, за що й був страчений. 8. Музики розставили свої пюпітри, порозкладали ноти                                                    (І.Нечуй-Левицький).

Ø Перекладіть слова українською мовою і запишіть.

                   Поясніть правила вживання апострофа.

Лукьян, гвоздь, пятница, имя, праздник, отъезд, мята, подъемник, пьеса, перья, торфяной, Вячеслав, сорняк, деревянный, безъядерный, соловьи, подъезжать, славянский,,объем, пол-Европы, румяный, связь, ряд, свекла, Воробьев.

Ø З поданими нижче словами складіть речення.

 В'ється, в'їдливий, в'язаний, дерев'яний, м'ята, рум'янець, сім'я, полум'я.

Ø Порівняйте написання прізвищ в обох мовах.

          Обґрунтуйте орфограму.

Елкин — Йолкін

Пушкарев — Пушкарьов

Золотарев — Золотарьов

Соловьев — Соловйов

Снегирев — Снегирьов

Воробьев — Воробйов

Копьев — Копйов

Муравьев — Муравйов

Ковалев — Ковальов

Журавлев — Журавльов

Ø Перепишіть тексти, добираючи з дужок потрібні літери.

Березневий вечір, я на шпилі гори, що височіє над моїм садом. Небо так близько, що боїшся підвестися на повен зріст: буцнешся чолом об темно-синю стелю — (і, й) посиплються з неба зорі. А журавлині ключі летять десь вище зір, журавлів не видно, лише їхні тужливі голоси, наповнивши небесну сферу, дзвенять наді мною, (і, й) починаєш забобонно вірити, що то не журавлі курличуть, а розмовляють одна з одною зорі. Але невідомий ключ поволі спливає за Дніпро, на луги, голоси (у, в)се даленіють, небо мовчазне (і, й) незворушне, лице (у, в) чорних полях, над яром базарують потривожені лисицями сороки. А потім десь за пагорбами знову тенькнуть журавлі, звук (у, в)се ближче, ширше, росте, наповнює зоряне небо, (і, й) (в, у)се починається спочатку...

Сонце сідає (у, в) Дніпро, а небо ще рожево світиться, (і, й) сині дими від багать стеляться по городах — (у, в) селі палять торішній бур'ян. Я стою (у, в) подолі гори, схожої обрисами на доісторичного динозавра, який приповз напитися води з ріки, (і, й), заплющивши очі, нашіптую, начакловую до журавлиного ключа в небі: «Хай станеться чудо, як (у, в) казках, (і, й) з'явиться вона, господиня цього озера, (і, й) ніжно-зелених пагорбів, (і, й) ярів, (у, в) яких ледь чутно жебонять джерела, (і, й) оливкових гаїв, (і, й) вербових левад, русалка, берегиня, мавка...»

Ø  Запишіть, розкриваючи дужки.

К(к)отигорошко, П(п)резидент України, Г(г)олова В(в)верховної Р(р)ади, Д(д)екларація прав людини,  О(о)б’єднання студентської молоді, О(о)рден Д(д)ружби народів, В(в)володимирська церква, П(п)очаївська лавра, епоха Р(р)енесансу, Д(д)ень захисту дітей, В(в)енера, хутір М(м)ихайлівський, майдан С(с)вободи, Н(н)нобелівська премія, Ш(ш)евченкові полотна, З(з)олотий ренет (яблуня), Л(л)исий (прізвисько).

Ø Подані слова поділити у три колонки, у першу – ті, що пишуться разом, у другу – ті, що пишуться окремо, у третю – ті, що пишуться через дефіс.

Купівля(продаж), дев’яти(класник), пів(яблука), прем’єр(міністр), інженер(технолог), мульти(валент), вочик(братик), блок(система), ліжко(місце), грам(атом), сон(трава), екс(губернатор), обер(майстер), тепло(обмін),легко(атлетичний), воле(любний), біологічно(активний), дво(разовий), 20(літній), соціал(демократичний), важко(хворий), військово(морський), фізико(математичний), військово(полоненний), м’ясо(молочний), сіро(синій), червоно(гарячий), північно(східний), на(швидку), аби(як), по(людськи), по(третє), будь(коли), більш(менш), до(речі), у(стократ), по(троє), за(ради), з(поміж), під(час), не(наче), (ав)жеж, як(би), дай(но), бозна(що), дарма(що), не(воля), нена(видіти), ні(зким).

Ø Зпишіть, вставляючи замість крапок потрібні літери.

Ш…фон, Ч…каго, сп…рт, д…якон, …нтоксикація, п…аніст, такс…, Л…сабон, фе…рія, ре…кспорт, кон’…ктура, брут…о, н…гатив, мец…нат, …ластаза, с…ц…лієць.

Ø Подані слова поділіть на склади для переносу із рядка в рядок.

Спільний, ходжу, вольт, лосьйон, горицвіт, підшкірний, найкращий, Марійка, МАН, ЛАЗ-105, 15%, Б.С. Драч, 2012 рік, 8 мл., 8 штук, 3-й, і т.д.,   ф-т, т-во, Лук’янчук, буття.

Ø Запишіть, вставляючи замість крапок пропущені літери, слова з буквосполученням йо — до першої колонки, а з ьо — до другої.

Міль...н, вол...овий, син...о, бо...овий, сер...озний, прац.. .овитий, дз...об, ...одитистий, сьомий, тр...ох, д...оготь, Солов-...ов, Крас.ов, мужн...о, павіль..,он, во...овни-чий, бул...он, с.огодні, медаль.,.он, сл...ози, л… одовик, … орж, …од, …осип, син…ого, під…омний, Новос…олов, при…ом, л…отчик, кра…овий, бад…орий.

П’ять  диктантів на закріплення знань з орфографії.

1. Тактовність

Кажуть, що тактовність починається з умі(н,нн)я  знайти прав(и,е)ль­ну лінію поведінки з кожною людиною, залежно від її душевного стану. Це вмі(н,нн)я відчути людину, начебто доторкнутися до неї душею. Іншими словами, це те чу(т,тт)я міри, яке підказує нам, що в цій конкретній ситуації можна, а чого не слід говорити й робити. Д(и,е)ктує тактовні вчинки культура, чуйність, уміння підійти до людини так, щоб не(образити), не(роздратувати), не( завдати болю). Навпаки, треба вив(е,и)сти людину з неприємної ситуації чи пригніченого стану.

Тактовна людина, починаючи розмову, завжди спробує з(ясувати), чи зацікавить співрозмовника її тема, чи не буде йому нудно або навіть прикро, чи має він час і настрій слухати. Так­товний колега, товариш чи приятель не стане привселюдно пе­р(е,и)казувати вам плітку, яку щойно чув про вас. Він свої сумні­ви й підозри щодо вірогідності почутого висловить обережно й обов(язково) на(одинці).

(Не)тактовна людина спочатку говорить, а потім думає. А тре­ба навпаки: спершу подумати, чи (не) зачепите ви когось своїми словами, чи не зашкодите комусь. Нетактовна людина завжди буває н(е,и)стриманою, таміл(ь,л)ярною, самопевне(н,нн)ою, не рахується з іншими, любить бути в центрі уваги (будь)якою ціною.

Здавалося б, так просто, а як же важко завжди бути так­товною людиною!

(187 слів)

За А. Коваль

  

2. Іван Айвазовський

Світова слава до Івана Айвазовського прийшла( напро)чуд рано. (Двадцяти)п'ятирічного художника захоплено приймали в (П,п)етербурзі, Римі, Парижі, Лондоні, Амстердамі. У (тридцяти)­річному віці Айвазовський уже був почесним членом (А,а)кадемії мистецтв у Петербурзі.

Більшу частину життя художник прожив у Феодосії, ви­їжджаючи з міста рідко й не…охоче. Проте він міг вирушити навіть за океан, як це зробив у 1892 році, коли поїхав до Ва­шингтона й (Нью)Йорка, де проходила виставка його творів.

Айвазовський завжди був дуже прац(е,и)любний. Він прожив довге жи(т,тт.)я  й до оста(н,нн)ього дня працював. Серед створених ним майже шести тисяч картин є одна, можливо, найкраща — «Серед хвиль».

Шіс(т)десят п'ять років Айвазовський писав бурі, морські битви, виверження вулканів, місячні ночі, числе(н,нн)і пейзажі Криму, змальовував природу й побут України. На тлі цих ро­мантичних феєрій картина «Серед хвиль» скромна: вузька смужка грозового неба й вел(е,и)чезний простір, заповнений са­мими тільки хвилями бурхливого моря. Крізь хмари й воду пробивається сонячний промінь.

Усі картини Айвазовського створені в майстерні. «Серед хвиль» — не виняток. «Рухи живих стихій майже не…вловимі для пензля: писати блискавку, порив вітру, сплеск хвиль не­можливо з натури», — казав художник.

(173 слова)

За О. Ламоновою

3.Професор Яворницький

Дмитро Яворницький (що)літа тяжко трудився на розко(б,п)ках курганів, записував по селах пісні, легенди, думи, перекази та скоромовки, (не) раз долав з лоцманами пасмо грізних порогів Дніпра, де й ребра йому ламало на бурхливих вирах серед ка­мі(н,нн)я. Позростаються кістки — (на)весні Яворницький знов на порогах, на передньому з човнів стійма летить у вир.

Кожна краплина лю(д,т)ського досвіду, кожен добрий народний звичай для Яворницького мали неперехідну ці(н,нн)ість. Усюди він був бажаним: матері запрошували, щоб він потримав (но­во)народженого над купі(л,лл)ю; (Д,д)ніпровські лоцмани охоче брали його в човни, бо вважалося, що із цим мандрівним професо­ром і найстрашніший поріг Ненаситець їх не поглине.

Навіть знахарки з темними очима, які вміли не тільки наслати зло, а так само й відв(и,е)рнути його від людини, ставилися до Яворницького зі щирою шанобою, бувши певними, що в ділі во­рожбит(ц,с)ькому професор сильніший за них. Адже хто з них уміє так, як цей професор, зазирнути в душу людини. Він нібито знається й на тайнощах магії, і на всякому приворот(зіллі), і на силі сивої степової  незабудь(трави).

(164 слова)

За О. Гончаром

4.    Віталій Кирейко

Зверне(н,нн)я до фольклорних інтонацій, мотивів і пісе(н,нн)их м(е,и)лодій, їхнє органічне пер(е,и)творення в різних жанрах і фор­мах сучасної музики — це лише одна ознака композиторського стилю Віталія Кирейка. Твори митця завжди пройняті висо­ким етичним пафосом, романтичною піднесеніс(т,тт.)ю почуттів, позначені тією духовною чистотою і м…яким ліризмом, що такі близькі м(е,и)нтальності (У,у)країнського народу.

Усі ці риси яскраво виявилися вже в одному з перших мас­штабних творів композитора — опері «Лісова пісня», написаній за одно йме(н,нн)ою драмою Лесі Українки. Це був справжній спа­лах його таланту. Романтична окрил(е,и)ність музики, щедрий роз­лив народних мотивів стали напрочуд бли(з.с)ькими поетиці чи не найбільш одухотворе(н,нн)ого зразка української драматургії, засві(т,д)­чили  (с,з)проможність композитора піднятися до музичних вершин. Значною подією в музичному житті України стала й наступ­на опера талановитого композитора, написа(н,нн)я за мотивами повіс­ті Ольги Кобилянської «У неділю рано зі(л,лл)я  копала». Цей твір, як і попередній, мав дуже довге сценічне життя.

Творчість Віталія Кирейка здобула заслужене визнання.  Його ім…я асоціюється з поня(т,тт.)ям  (музиканта)професіонала високого класу, який зумів збагатити надбання української композиторської школи, поклика(н,нн)ої (в,у)ійти в європейську культуру із самобутнім голосом.

(166 слів)

За В. Загайкевич

5.    Видатний природознавець

Великий учений, мислитель і гуманіст Володимир Вернад(с,з)ький посідає одне з (най)почесніших місць у світовій науці по­ряд з такими її вел(е,и)тнями, як Ісаак Ньютон, Чарлз Дарвін та Альберт Ейнштейн. Його творчий доробок охоплює найрізно­манітніші галузі знань, а глибокі й надзвичайно оригінальні ідеї і досі (не)втратили своєї актуальності. Він став основопо­ложником таких нових напрямів природознавства, як (гео)хімія, радіо(геологія), уче(н,нн)я про біосферу. Учений досліджував при­роду в її тісному зв…язку з історією суспільства, що, власне, становило підвалини й наукової діяльності вченого.

Наукові праці Володимира Вернад(з,с)ького є не лише внес­ком у скарбницю світової науки — вони принципово змінили світо(гляд) XX століття, визначивши роль людини та її творчої думки в еволюції (біо)сфери, давши змогу (по)новому побачити довкі(л,лл)я як сер(е,и)довище нашого життя, порушивши багато ак­туальних проблем і накресливши шляхи подальшого їхн(ь)ого вирішення.

Значний досвід громадсько(.політичної) та організаційної ді­яльності допоміг ученому, коли його запросили на посаду през(е,и)­дента  (А,а)кадемії наук у Києві. Він керував роботою її правління, брав участь у заснуванні ряду наукових установ.

Великого значення надавав учений художній літературі, образотворчому мистецтву й музиці. Цей ще один вимір, спо­сіб пізнання природи, людини, космосу, наснажував його, спо­нукаючи до творчості навіть на схилі життя.

(185 слів)

За А. Іваненком

Розділ ІІ.

Пунктуація (від лат. punktuatio- punktum, що означає крапка) - це розділ мовознавства про використання та вживання на письмі розділових знаків.

Загальні пунктуаційні правила- це правила системи вживання пунктограм.

Загальні пунктуаційні правила розповідають про те, як вживаються:

ü   крапка;

ü   кома;

ü   крапка з комою;

ü   двокрапка;

ü   три крапки;

ü   тире;

ü   дужки;

ü   лапки;

ü   знак питання;

ü   знак оклику;

ü   знак виноски.

Крапка вживається:

ü   у кінці розповідного двоскладного чи односкладного речення (Ніч. Спека.);

ü   у кінці спонукального речення, якщо в ньому відсутня інтонація оклику або питання (Вирішить завдання. Зробіть коротенький аналіз речення.);

ü   у кінці графічно скороченого слова (напр.; і т.д.);

ü   для виділення приєднувальних конструкцій: Будуть козаки подорожні проїжджати, твій голос зачувати, до могили будуть завертати. Бандуро моя (М.Пригара);

ü   після назв дійових осіб перед їх репліками в драматичних творах:
Василь. І довго це ти будеш чухатися?
Конюх. Вибачте, пане. Винен.

КОМА

Розставляючи у реченні коми, слід перш за все орієнтуватися не на інтонацію, а на будову речення, тому що не завжди там, де пауза, ставиться кома, і не завжди там, де кома, робиться пауза.

Одиночні коми ставляться між однорідними членами речення і між частинами складного речення (Я підвівся, поглянув їй у очі).

Якщо вжита одиночна кома, завжди робиться пауза.

Парні коми виділяють з обох боків деякі підрядні речення, відокремлені члени речення і внесення (звертання, вставні і вставлені слова та речення, слова-речення).

Парні коми тому й називаються парними, що вживаються парами: одна ставиться перед відокремленою групою слів, друга- після неї (Спи, моя дитинко, спи).

Але одна з ком не ставиться, якщо відокремлена частина стоїть на початку речення або в його кінці (Не працюючи, нічого в житті не доб'єшся).

Виділена комами з обох частин частина речення промовляється трохи іншим тоном або трохи швидше, ніж все речення.

Кома вживається:

ü   між однорідними членами речення, безсполучниково або за допомогою потиставного сполучника (Він встав, потягнувся, підійшов до вікна);

ü   між частинами складного речення (У кав'ярні вони зустрілися з друзями, яких давно не бачили);

ü   при виділенні інтонацією і за смислом звертання, вставних і вставлених словосполучень і речень, відокремлених другорядних членів речення, а також уточнюючих слів, вигуків, стверджуючих часток і порівняльних зворотів (Пиши ж мені, друже, якщо матимеш час).

КРАПКА З КОМОЮ

Крапка з комою, тире, двокрапка, дужки, три крапки і лапки, на відміну від коми, завжди пов'язані з інтонацією.

Крапка з комою ставиться там, де й одинична кома (тобто між однорідними членами речення і між частинами складного речення), якщо розділювані нею частини порівняно далекі за змістом або мають у собі розділові знаки.

На місті крапки з комою завжди чується подовжена пауза.

Крапка з комою вживається:

ü   для виділення однотипних частин складного речення: Шелестить пожовкле листя по діброві; гуляють хмари; сонце спить; ніде не чутно людської мови (Т.Шевченко);

ü   між поширеними членами речення: Я люблю їхати на поле тоді, як ниви зеленіють та хвилюються зеленими хвилями; коли обважнілі колоски черкаються об голову, об вуха… (І.Нечуй-Левицький);

ü   у кінці рубрик, напр., Звуки бувають: 1) голосні; 2) приголосні) та ін.

ДВОКРАПКА

Двокрапка вживається:

ü   у безсполучникових складних реченнях з різнотипними частинами, якщо друга частина розкриває загальний зміст першої або пояснює окрему її частину (Він врахував все: і що скаже він, і те, як його сприйме аудіторія, і навіть думку самого Миколи Петровича);

ü   після узагальнюючого слова перед однорідними членами речення (напр.: послідовність дій така: 1) довести, що речення складне; 2) з'ясувати вид складного речення та ін.);

ü   при прямій мові у випадку, коли слова автора їй передують (Петро нарешті вимовив: "Я впевнений, що це правда").

Перед двокрапкою, як правило, тон підвищується, після неї робиться вичікувальна пауза, і далі слова промовляються звичайним тоном.

ТРИ КРАПКИ

Три крапки вживаються:

ü   коли думка, що виказувалася у реченні, ще не закінчена (І так було з ним завжди… Він працював, працював, а нагороду за його працю одержували інші…)

ü   для передачі схвильованого, емоційного мовлення за допомогою обірваних, незакінчених речень (Василь… Але ж ми… Але ж я… Що ж нам робити?..)

ü   на місці розмовних пауз (Людей треба любити… прощати… Ось що головне…)

ü   коли той, хто каже, хоче приховати свою думку, не розкриваючи її повністю (Вони зустрілися… Він і вона…);

ü   при використанні цитат, якщо цитата береться не з початку речення, або якщо цитата розірвана на декілька частин ("…а по-друге,- закінчила Лариса- хочу випустити новий альбом").

ТИРЕ

Тире ставиться там, де й одинична та парні коми, а також там, де коми ставити не можна.

Одиночне тире вказує на протиставлення (можна підставити а, але), наслідок, наступне пояснення або раптову зміну подій.

Після одиничного тире робиться вичікувальна пауза і далі тон, як правило, підвищується (Адже ми всі - люди!).

Парні тире виділяють з обох боків частини речення.

Частина, виділена парним тире, вимовляється підвищеним тоном (І враз - заглушаючи всю метушню і гвалт - по квартирі розляглися широкі і повнозвучні акорди рояля (Ю.Смолич).

Тире вживається:

ü   між присудком і підметом, якщо вони виражені однаковими лексично- граматичними категоріями (Справжня дружба - чисте джерело);

ü   на місці пропущеного члена або кількох членів речення: Сьогодні (є)- твій день народження;

ü   при відокремленій прикладці (Я так довго працював - завдяки твоїй підтримці - для того, що б доказати самому собі: можу);

ü   перед узагальнюючим словом після однорідних членів речення (На пустирях, у рівчаках та неглибоких балках - скрізь росте ця невибаглива рослина);

ü   при вставлених конструкціях: Є віра - невже цього мало,- що ти в цьому місті живеш (Л.Первомайський);

ü   у безсполучникових реченнях з різнотипними частинами, якщо між ними є умовно-часовий або наслідковий зв'язок: Зійде сонце - утру сльози, ніхто не побачить (Т.Шевченко);

ü   якщо друга половина безсполучникового складного речення має значення протиставлення: Ще сонячні промені сплять - досвітні вогні вже горять (Л.Українка);

ü   між двома словами, які вказують на просторову, часову або кількісну межу: за цей період ми планували зібрати 15-20 тон яблук;

ü   при прямій мові для виділення слів автора; тире ставиться після іншого розділового знака; напр.: Він подумав, подумав, вимовив: - Ну що, хлопці? Зробимо?- і посміхнувся.

ü   перед кожною реплікою в діалозі; напр.:

Вчителька довго дивилася на Дмитра, спитала:
- І де все це ти вичитав?
- Як це вичитав?- обурився Дмитро
- Це я все сам придумав!- гордо відповів він.
Вчителька помовчала, потім вимовила:
- І що ж це в тебе за голова така?

ДУЖКИ

Дужки вживаються:

ü   одна дужка- після цифри або букви, якою позначаються перераховувані рубрики в тексті, напр., комп'ютер складається з: а) системного блока; б) монітора; 3) клаві-атури);

ü   дві дужки- для додаткової інформації, різномінітних уточнень, вказівок та таке ін.: Михайло Краснопудзенко народився 1985р. (в серпні місяці) в м.Києві;

ü   при вставних і вставлених конструкціях, напр., Що? (вона підійшла до нього ближче) Невже ти ще не зрозумів, чому я така?;

ü   для виділення ремарок після назви діючої особи в драматичних творах: Мар'яна (до Олексія). Чого ж ти чекаєш, любий?).

Частина, охоплена з двох боків дужками, вимовляється пониженим тоном.

ЛАПКИ

Лапки вживаються:

ü   при використанні цитат, які вводяться в авторське мовлення як самостійний текст (цитата починається з великої букви ): Арістотель не приймав учення Платона про ідеї. "Платон мені друг, але істина - ще більший мій друг" - відомий його афоризм;

ü   при використанні цитат, які вводяться в авторський текст як частина цього тексту (цитата пишеться з маленької букви): Борис Буряк пише, що "в художній структурі сценаріїв і фільмів Олександра Довженка завжди присутній сам автор"

ü   для виділення власних назв книг, літературних творів, газет, журналів, телевізійних програм, підприємств, та таке ін. (СП "Зоря", журнал "Ровесник");

ü   для виділення слів, вжитих у незвичному або іронічному значенні (такі слова вимовляються з особливою, підкресленою інтонацією): О, мій "великий"…- з неприховуваною іронією прошепотіла Олена, притуляючись до Анатолія.

Лапки не вживаються:

ü   якщо цитата є епіграфом (правила написання цитат див. нижче).

ЗНАК ОКЛИКУ

Знак оклику вживається:

ü   у кінці спонукального речення, якщо, крім спонукання, в реченні виражається емоційний стан того, хто говорить ("А ну, відчиняй!"- вигукнув хтось за дверима);

ü   після звертання при емоційному його виділенні (- Хлопці! - покликав Олег Васильович - Швидко біжить до мене!);

ü   у кінці розповідного речення, у якому виражається емоційний стан автора (Боже! Що ж ви наробили!).

ЗНАК ПИТАННЯ

Знак питання вживається:

ü у кінці питального речення: Звідки ж ми такі?;

ü   у діалогах:

Микола. Слухайте, і чого ви оце все питаннями на питання відповідаєте?
Михайло. А ви як думаєте?

Тренувальні вправи з пунктуації

Пояснювальний диктант

Ø Пояснити вживання розділових знаків в кінці речення.

Вийшов я зранку з будинку на поріг та й застиг від подиву. Зелені сосни стояли по коліна в снігу, наділи на себе білі кожухи.

А берези! Яким дивом іскрилися берези! Вони ніби піднялися з снігів і були схожі на царівен, на гордовитих дочок зими. Все, все було запорошено ворохами сніжинок. Ніхто ще не пройшов по тих килимах. На луках зима вислала свої холодні білі полотна. Ніякі лавсани, нейлони не могли зрівнятись з їх красою і блиском.

Якими барвами і як змалювати мені цю красу? Ви тільки подивіться! Коли ще може бути-така непорочна, така насторожена, така загадкова краса? Вона створена з води! Звичайна вода перетво­рилась в чарівні сніжинки. Хіба це не диво!

(За І. Цюпою)

Диктант-завдання

Ø Поставте в кінці речень потрібні розділові знаки.

1. О рідне слово, хто без тебе я (Д. Павличко) 2. Як хороше, як весело на білім світі жить (Л. Глібов) 3. Мій запас вигуків захвату трудно збільшити Чудово, прекрасно, чарівно, дивно, гарно, дивовижно (Т. Ма-сенко) 4. Що узяв я з собою в дорогу Я узяв лише чисте сумління (О. Підсуха) 5. Як надолужить години прогаяні (О. Підсуха) 6. Хто сказав, що все уже відкрито (В. Симоненко) 7. Чи є ще слово десь чорніше, ніж слово прокляте — війна (Г. Донець)

Диктант «Перевіряю себе»

Ø Текст розбийте на речення і абзаци, поставте потрібні розділові знаки. Перевірте себе за «Intermezzo» М. Коцюбинського.

Я утомився / мене втомили люди / мені докучило бути заїздом / де вічно товчуться оті створіння / кричать / метушаться і сміються / повідчиняти вікна / провітрити оселю / викинуть разом із сміттям і тих / що смітять / нехай увійдуть у хату чистота і спокій / хто дасть мені втіху бути самотнім / смерть / сон / як я чекав їх часом / а коли приходив той прекрасний брат смерті і брав мене до себе / люди і там чигли на мене / вони сплітали своє існування з моїм в химерну сітку / намагались налити мої вуха та моє серце тим / чим самі були повні...

Пояснювальний диктант

Ø Поясніть вживання коми.

1. Із степу, як із вогкої печери, тягло свіжою прохолодою. (О.Гон­чар) 2. Це місто (Київ) прекрасне, як усмішка долі. (Л.Костенко) 3. Він справді здригнувся, немов ступив у студену воду. (Ю.Мушкетик) 4. В цей час у порту завжди, ніби граючись у хрещика, сновига­ли матроси всіх націй. (П. Панч) 5. Дощ ллє як з відра. 6. Почервонів як рак. 7. Садок поволі розрісся, мов ліс. (Панас Мирний) 8. Душа розірвана, як рана. (О. Олесь)

 Диктант «Перевіряю себе»

Ø Чи правильно розставлено коми?

1. Весняне сонце вже припікало, як улітку. 2. Ліс гомонить, мов живий. (А. Малишко) 3. І всі ми, як один, підняли вгору руки. (І. Франко) 4. Все він робив не як люди. (Л. Глібов) 5. Хлопець хоро­ший, дарма що гарячий. (Ю. Смолич) 6. Марина, замість відповіді, заридала вголос. (І. Франко) 7. Крім орла, жодне створіння не може дивитись на сонце, не прищуливши око. (О. Корнійчук) 8. Упав як підкошений. 9. Він був неначе сонний. (О. Корнійчук)

Ø Поясніть розділові знаки при дієприкметникових і дієприслівникових зворотах.

1. Не один солдат, повертаючись з далеких доріг до рідного села, припа­дав, цілував рідну землю. 2. Згадаймо наших далеких предків. Освоюючи нові землі, вони неодмінно послуговувалися природним середовищам.

3. Рідна хата! Оспівана в піснях, оповита легендами та переказами, опови­та майстрами слова й пензля, вона була завжди символом добра і надії...

4. Стрімко неслись коні, заквітчані різнокольоровими стрічками, розлива­лася музика, дзвеніли пісні! 5. Зодягнувшись по-святковому та прихопив­ши із собою полудника, ми зі сходом сонця вимандрували на екскурсію.

(За В. Скуратівським)

Творчі диктанти

Ø Утворіть поширені речення. Запишіть. Поясніть розді­лові знаки в кінці речень.

Літак здіймався; мотор ревів; сонце сліпить; сколихнулись відчуття; сонце закотилось; половіють жита; Чумацький шлях простягся; ви­глянув місяць; зустрівся перехожий; ударив грім; магазин закрився; учень відповідав; списи здіймались; дитина плакала; колеса рипіли; бджоли гули; квіти пахнуть; школярі бешкетували; мати замітала; хутір стояв; машина загальмувала; хворий лежав; художник малю­вав; дідусь розповів.

1.  Поранений стогнав; урок закінчився; мати тужила; гаї шумлять; чайка кигикнула; зеленіють верболози; каченя пливло; скинулась риба; кли­кала домівка; варилась юшка; хатки біліли; очі сяяли; чоловіки при­вітались; збудженість тривожила; багаття палало; цвітуть каштани; Дніпро розлився; дівчина сподівалась; час летить; вони дружили; знан­ня поглиблювались; мечі схрестились; ми повернули; зорі спалахнули; селянка полола; годинник зупинився.

Диктанти з коментуванням

Ø Прокоментуйте вживання розділових знаків у тестах.

Чіткий, до болю чіткий рідний краєвид. Понад обрієм небо блідо-синє, а трохи вище застигла обважніла карта хмар, перемежована потрісканими стежками просвітків. І не чорні хмари, і не сині. Але є у них барви і дух чорнозему на блакиті; і не співучі вони, а тривожні. І так відтінять чи шматок левади з чашами осокорів, чи пожовтілу вулицю, чи самотню хату, що серце стиснеться і пам'ять довше три­матиме той обрис, ніж якийсь малюнок бурхливої весни або обваж­нілого літа.

(М. Стельмах)

 Дні ставали коротшими й коротшими, морози все дужче сковува­ли Дніпро, від стін города до самого обрію біліли сніги, сніги... Нарешті настав і Корочун — найкоротший зимовий день, коли, як тоді вірили, бог сонця сходився з богами темряви, боровся з ними й перемагав.

Закутані в шкури убогі, перемерзлі люди від щирого серця хотіли допомогти доброму богу врятувати сонце, бо втрата світила була б загибеллю й для них,— і в найдовшу зимову ніч у звірячих шкурах, зі зброєю в руках виходили на сніги, загрожували злим богам, пали­ли вогні, щоб боги темряви тікали.       

(С. Скляренко)

Диктанти-взаємоперевірки

Ø     Пояснити вживання тире.

І.   1. В день ясний і в ночі горобині,

В рідній чи в далекій стороні —

Ти в моєму серці, Україно,

Думою Шевченка гомониш. (Б. Олійник)

2. Притихши біля воріт і придивляючись до семи зірок, я несподівано кажу про це дідусеві, а він у подиві прикладає руку до сивих карлючок вусів і, зібравши на лобі рясні зморшки, починає сміятися. (М.Стель­мах) 3. Для мене труд — неначе подвиг ратний. (В. Сосюра) 4. Сталь гартується в огні, а людина — в труді. (Прислів'я) 5. Зацвіла весна, та весна красна, квітом-цвітом простелилась до села. (А. Малишко)

II.   1. Оцих тополь приречений кортеж

Довічно супроводить Україну,

І традиційні верби, і калина —

  Все батьківське, але й синівське — теж! (Б. Олійник)

2. Любить свій край — це для народу жити, боротися за юне, за нове. (В.Сосюра) 3. Пташка красна своїм пір'ям, а людина своїм знанням. (Прислів'я) 4. Життя, як стерня, не пройдеш, ноги не вколовши. (При­слів'я) 5. Одне слово, дружба — то найвище наше багатство, яке пере­даємо у неподільний спадок нашим нащадкам. (Б. Олійник)

Вільні диктанти

Ø Прочитати речення, відповідно до інтонації вживаних розділових знаків.

І. Я ніколи не бачив дружніших людей, як мої діди. В селянстві, та ще в нестатках, усього доводилось мені надивитись і начутись. Але жодна крихітка житейського бруду не виповзла з двору моїх дідів, недобре слово з їхніх уст не торкнулося жодної людини.

З незвичайної делікатності дідуся дивувались і потроху підсмію­валися наші вуличани. Де ж це видано так жалувати в селянстві жінку, як жалував він? Коли дідусь пізно повертався з роботи чи заробітків, то шкодував будити свою дружину, а сідав на призьбі коло її вікна і отут, припадаючи росою, засинав до ранку. За це не раз його сварила бабуня. Дід обіцяв, що більше цього не буде, і знову робив по-своєму.

Народилися мої дід та баба ще кріпаками, побралися уже вільни­ми. А коли селянський поземельний банк почав продавати землю князя Кочубея по сто двадцять п'ять карбованців готівкою, а в роз­строчку на сорок дев'ять років — по триста карбованців за десятину, мій дід скріпив купчу та й продав за них свою силу й роки. А що ж було робити, коли в хаті як не через рік, то через два скрипіла колис­ка і народжене життя мало йти в світ не старцем, а сівачем.

(За М. Стельмахом)

II. Княжич Святослав з дружиною своєю іде шляхом, що повився між могил, на вершинах яких стоять сірі, витесані з каменю постаті богатирів, які в давні часи боронили цю землю. Це — Залозний шлях, гостинець, яким їздять купці-гості. Він тягнеться від города Києва до Ітиля-ріки, ним можна їхати день, два, тиждень, не побачивши людини, тільки в траві сюрчатимуть коники, високо вгорі співати­муть жайворони, на схилах могил іноді засвистить байрак, а ген-ген на обрії примчить, як хмара, табун диких коней.

Але і княжич Святослав, і його дружина знають, що це не безлюд­на земля. Варто звернути з шляху, проїхати десяток поприщ, і очам відкриваються села, городища, ниви, сади, колодязі. З давніх-давен живуть тут люди, орють землю, випасають табуни худоби, б'ють звіра в лісах, що перетинають поле, ловлять рибу в ріках, які тихо несуть свої води до Дніпра.

От про цю землю, про поле, яким вони йдуть, про далину, в якій встають марева, і розпитує княжич Святослав вуйка свого Асмуса.

(С. Скляренко)

Диктанти з коментуванням

Ø Поясніть уживання розділових знаків.

МОЛИТВА ДО МОВИ

  Мово! Пресвятая Богородице мого народу! З чорнозему, з любистку, м'яти, рясту, євшан-зілля, з роси, з дніпровської води, від зорі і місяця народжена.

Мово наша! Мудра Берегине, що не давала погаснути земному вог­нищу роду нашого і тримала народ на небесному олімпі волелюб­ності, слави і гордого духу.

Мово! Велична молитво у своїй нероздільній Трійці, що єси ти й Бог-Любов, і Бог-Віра, і Бог-Надія! Мово, що стояла на чатах коло вівтаря нашого національного Храму й не впускала туди злого духа скверноти, злого духа виродження, злого духа ганьби та й висвячува­ла душі козацького роду спасенними молитвами і небесним вогнем очищення, святими водами Божого річища, щоб не змалів і не пере­вівся народ той. І множила край веселий, святоруський і люд хреще­ний талантами, невмирущим вогнем пісень і наповнювала душі Бо­жим сяєвом золотисто-небесним, бо то кольори духовності і господнього знамення.

(К. Мотрич)

Попереджувальні, пояснювальні диктанти

Ø Зверніть увагу на  правила вживання розділових знаків та запам’ятайте їх.

І. Настка паленіє, не знаходить місця рукам, не знає, де заховати очі. Вона таки прекрасна у своєму розгубленні, в своїй тривозі, у подоланні дівочого сорому і в своєму щасті. Я любуюся дівчиною. 1 відчуваю, що приростаю до неї серцем. Назавжди, на все життя. На очах ця чужа, далека людина перероджувалась на мою рідну дитину, ставала своєю, безмежно дорогою. Справді, кращої нам і не треба, відчуваю серцем батька, що Настка буде Ярославові доброю подру­гою, принесе йому щастя.

(Ю. Збанацький)

II. Як далеко людина може бачити! Яка вона мала і велика! Яку ко­ротку мить живе на малесенькій планетці, закинутій десь скраю Га­лактики, а обнімає всесвіт, без початку і без кінця, як об'єктивну дійсність, що була до нього й буде після нього в своїй безмежності просторів часу і обсягів. Коротку мить живе, а стала рівною всесвіту. Я почуваю се з особливою ясністю, і тим самим я почуваю своє без­смертя. Я безсмертна людина, і абсолютно не важно, скільки мікронних шматочків часу ще існуватиме моє персональне «я», я безсмертна щаслива людина. Хвала життю...

(О.Довженко)

Диктант-взаємоперевірка

Ø Перевір себе.

Зараз почнеться сцена, перед написанням якої хочеться зверну­тись до художників, операторів, асистентів, освітлювачів, — до всіх, хто повинен розділити зі мною складний труд створення картини.

Приготуйте найчистіші фарби, художники мої. Ми будемо писати відшумілу юність свою.

Перегляньте всіх артистів і приведіть до мене артистів красивих і серйозних. Я хочу відчути в їх очах благородний розум і високі почуття.

Декоратори, розташуйте їх у народній школі на підлозі, на лавах, на столах, на фоні земних півкуль.

Освітіть їх, оператори, чистим світлом, щоб усе прекрасне, що про­несли вони по полях України, відобразилось на їх обличчях повністю, і передалося глядачам, і хвилювало серця нащадків високим хвилю­ванням.

Товариші артисти, є перемога, і ви її героїчні виконавці. Я горд­жуся й захоплююся вами.

Хай буде світ вечірній, тихий, як перед святом після довгих трудів.

(За О. Довженком)

Коментовані диктанти

Ø Прокоментуйте вживання таких розділових знаків як: двокрапка, трикрапка.

ПОЛОН

Раптом Михайлика боляче смикнуло вгору: він випростався з ми­мовільним стогоном. Руки зв'язані за спиною, ноги — під кінським черевом; не диво, що так болить усе тіло. А найдужче голова: аж в очах темно...

Вже не треба питати себе, що сталось: поруч на вороному дідовому Матвієвому коні скаче вчорашній гість, трима в руці вірьовку. Та­кий жалю не має: рідного батька продасть у неволю — буде, мабуть, те саме й Михайликові... Та вершник і не дивиться на хлопця: одне періщить вороного, наче слідом — йому лише чутно — женеться по­гоня.

(За М. Пригарок»)

1. Не боюся я нічого, хочу тільки одного: стуку серця дорогого біля серденька мого. (В. Симоненко) 2. Я не безгрішний янгол: часто з дорідним зерном я сіяв погану траву. (В. Олійник) 3. Власне, діло було так: я рішуче стояв за те, щоб перебратись на той бік Дніпра, пройти в степи і там нанятись. (В. Винниченко) 4. На хвилину зро­билося сумно й порожньо: іти б та йти з дідом до самого хутора. (М. Пригара) 5. Справа в Шпачихи була серйозна: ідеться про долю зачіплянських кіз. (О. Гончар) 6. Я чую за собою дихання синів. Всім єством відчуваю — вони щасливі. (Ю. Збанацький)

1. Агроном при тобі —це теж непогано! (М. Стельмах) 2. Сердито гули джмелі і бджоли — косарі оголили їхнє пасовисько. (Ю. Збанацький) 3. Мені нема що від людей ховати: он сад цвіте. (Б. Олійник) 3. Мій принцип: в сім'ї кожна половина мусить вносити свою долю; я мав внести працю, а вона — гроші. (В. Винниченко) 4. Як ліг Михайлик на пропахлу вітром і димом вовну — одразу зморила втома: заснув, наче в воду впав... Та серед ночі наснилося щось важке — він проки­нувся, здригнувшись... (М. Пригара) 5. Не вернулася рота в село: в сіру землю пішли — не в мармур. (Б. Олійник) 6. За Ворсклою по­чиналася Половецька земля — потрібно було пильнувати.

(В.Малик)

Вибіркові диктанти

Ø Випишіть безсполучникові складні речення, пояснюючи розділові знаки в них.

 1. Замовкли горобці — заговорила тітка Горпина. (Ю. Збанаць­кий) 2. А може й справді,— облило холодом мозок,— це тільки міраж, красива химера, яку вигадав? (Ю. Мушкетик) 3. До втечі готувалися довго і ретельно: заощадили харчів, полагодили одяг та взуття, роздобули дві теплі кошми для спання в снігу, насу­шили труту,  щоб  викресати  вогню...  (В. Малик) 4.  Бог існує скрізь, в усьому: і в зеленому листкові, і в янгелові однаково. (П. Загребельний) 5. З Валентином була велика морока: він ніяк не міг підвестися. (М. Хвильовий) 6. Ніхто в сім'ї більше не го­ворив про Київ,  навчання,  — всі були заклопотані наступним переїздом.   (М. Олійник)   7.  Тим  часом  прийшли  грузовики; санітари,   кваплячись  почали  збирати  поранених.   (О. Гончар) 8. Все місце було гарне: зеленіло гаями, лужками, садками, ви­ноградом. (І. Нечуй-Левицький)

П’ять  диктантів на закріплення знань з пунктуації

1.  Чарівна дорога

Дорога йшла чарівною місцевістю  подекуди здіймаючись на шпилі подекуди збігаючи на широкі луки. Купами розки­далося височенне дерево по луках. Скрізь по долині яро-зелена  росою вмита буйна трава пахтить пахощами  поблискує бар­вистими квітами  а між нею лисніють широкі плеса річки і ча­сом мов хто сипнув зеленим листом і золотими та сріблястими квітками-лілеями.

З долини здіймаються мріють і леліють у ясному сяйві вес­няного сонця легенькі  ледве помітні  прозірчасті павутиння туману. За річкою  здалеку  мов стиглі жита  половіють кучугури-піски  за ними хвилюється широкий степ і здіймаю­чись губиться ген-ген у сивій далечині. А на самому обрії бовваніють могили хутори села...

По сей бік річки  мов те військо велетнів розрісся по узгір'ю ліс широкочолих дубів  простягся ген по горі і синіє в далечи­ні  наче темна хмара. Прозоре повітря має  грають у ньому ясні промені  звідусіль линуть гомін птаства  гудіння бджоли  миго­тять кольористі метелики...

Зачарованій людині мов не чуть сеї тихої безупинної мелодії мов бринить вона просто в серці мимо розуміння і напоює його осяйними радощами та величним спокоєм природи...

(165 слів)                                                                                                         

За В. Леонтовичем.

2.    На воді

У саму спеку  опівдні  я сідаю в човен. Шорсткий холодний комиш стоїть як стіна з обох боків. Між ними витка берізка ви­тріщає на мене великі білі баньки. На воді ряска  немов руда кора  по ній стрибають швидкі довгоногі павуки  перебираю­чись через дрібні уламки листу та комишу. Човен ледве-ледве пролазить.

Я розумію чистьоху-німфу  що підстелила перше широке блискуче листя  як килимок  а тоді вже поклала своє біле вос­кове тіло. Фіолетовий паслін звісив над нею свої ягідки. Та­тарське зілля витикає поруч із води ясно-зелені гострі мечі. Я спиняюся й дивлюся. Я бачу  як дихає комиш як дихає вода й ледве здіймає неначе груди  руду кору ряски. Я бачу як ту кору пробивають зелені голови жаб  розкривають широкі роже­ві роти.

Пурхне зрідка очеретянка понад водою сяде на тонку комишину й гойдається. Безхвоста  коротко тіла  лиска пролетіла над ставком  а он поважно пливе в небі чорногуз. І знов те саме тихе дихання води й очерету. Вода сміється й невинно відбиває в собі бездонне блакитне небо з білими пухкими хмарками.

                 (164 слова)                 

За М. Коцюбинським

3.  Зелена долина

Ось ви виїхали на невисоку гору. Синім змієм плазує шлях з гори в долину поміж зеленою травою безкрайого степу. Ясне сонце геть підбилося вгору  розсіває своє золоте марево по зеле­ній долині. Ні пером не списати  ні словом не сказати тієї неспо­діваної краси  якою до вас усміхнулася долина!

Зелена трава горить-палає огнем  на її листочках грає й сяє  мов самоцвітне каміння  чиста роса  то стрельне у вічі тонень­кою голочкою жовтого цвіту  то зачервоніє круглою гороши­ною  то засиніє самоцвітом  то посипле зеленими іскорками...  Куди ви не повернетесь  усе горить-палає, уся долина пишається  мов зверху веселками вкрита!

Ви дивитесь і дивуєтесь  вам здається  що ви йдете не по битій дорозі зеленого степу  а якимсь невідомим краєм краси й чару вільного пахучого повітря. Вам легко дихається  легко живеться. Усе  що вас колись давило та смуток будило  зни­кло. Із самого глибу серця виринають думки непримітні  гадки легкокрилі самі мчаться й вас мчать за собою... Куди? Не пи­тайте! Не шукайте.

(165 слів)                                     

За Панасом Мирним

                                        4. Урожай

Достигли хліба.

Дух багатого врожаю плив над землею. Ситою позолотою ля­гав на одклепані коси  на жатки  на підводи й гарби  на коней і на людей  на чубаті снопи  що складались у копи  у полукіпки. Золотив і тремтячі руки  які побожно брали перший сніп і по­давали його до молотарки.

З голодної руїни вставали села. Оживали навіки  здавало­ся  завмерлі вітряки вимахували крилами  як добрі птахи   що вчепилися весело в землю та й намагаються піднести її до небес. Крутилися жорна  і сипалося борошно розтікалося по дворах. А там уже наготовлені діжі  затоплені печі. І хоч руки одвикли   не страшно  було б що місити! Виймати шматки пругкого тіста виплескувати в білі кулі  та на лопату  та в піч.

А тепер тихо  ходіть і не гупайте  замріть і не дихайте! Стих­ніть усі  замріть у радісному чеканні  бо твориться чудо з чудес!

А потім вийматимуться із печей перші паляниці і важко буде сказати  від чого розливатиметься таке сяйво по хаті  од не охололих золотистих хлібин чи від очей матерів.

                                                   (162 слова)  

За А. Дімаровим

5. Безсмертя зерна

Одвічним спокоєм  врівноваженістю віяло від усього  що впадало Григорію в око  від неба  ланів  що тяглися ген-ген  усіяні копами та полукіпками  від стогів хліба  що здіймалися величними пам'ятниками. Такими величними  що всі оті па­лаци й храми   ніщо поряд із ними  дивовижними витворами рук хлібороба. Тільки й того  що до них не їдуть з усього сві­ту екскурсії  не йдуть отари туристів  їх не фотографують  щоб розмножити в часописах світу. То хто ж возвеличить вас  мудрі зодчі  муляри й теслі людського життя.  Хто створить про вас «Іліаду» чи «Одіссею»  щоб весь світ побачив справжню велич і красу степових пірамід, що ви їх у невимірній щедроті щорічно зводите .

Зерно живе  невмируще  як життя  перед яким навіть час відступає безсило. Він стирає з лиця землі держави й міста, а зерно колоситься. Руйнує палаци і храми  а зерно колосить­ся. Розсипає у прах піраміди  а зерно колоситься. І минають століття  зникають народи  тільки зерно залишається. І по-справжньому святі оті руки  які засівають ним землю  вони творять безсмертя!

                                        (161 слово)

За А. Дімаровим

                         Список використаних джерел.

1.           Авраменко О.М. Українська мова: збірник текстів для диктантів (9 клас). – К.: Грамота, 2010. – 80 с.

2.          Блик О.П. Фонетика. Орфоепія. Графіка. Орфографія: Посібник для вчителів. – К.: Радянська  школа, 1998. – 128 с.

3.          Мацько Л.І., Мацько О.М., Сидоренко О.М. Збірник диктантів для державної підсумкової атестації з української мови. – К.: Центр навчально-методичної літератури, 2012. – 64 с.

4.          Сучасна українська мова / За ред.. О.Д. Пономарева. – К.: Либідь, 2008. – 488 с.

5.          Тєлєжкіна О.О. Українська мова: Навчально-практичний довідник. – Х.: Ранок, 2010. – 400 с.